Графічні роботи Надії Пономаренко представлені виставкою в Ужгороді

Днями в арт-центрі "Галерея ІЛЬКО" відкрилася персональна виставка графіки заслуженого художника України, доцента кафедри дизайну Закарпатської академії мистецтв Надії Пономаренко.

Автор пропонує глядачеві зануритись у 70-ті роки минулого століття, щоби побачити й відчути тодішній світ очима молодої художниці. І в мить занурення трапляється диво – прірва десятиліть щезає й ви відчуваєте свіжість, сучасність та прогресивність у кожному творі.

Іронічна назва виставки "Ретро" за концепцією – це погляд в минуле, онтологія розвитку найважливішого, пошуку й збереження сутнісного, що допомогло мисткині стати самою собою. Це звернення до початків формування власних образів і власної візуальної мови.

На початку 70-их майбутня художниця навчалася в Українському поліграфічному інституті ім.І.Федорова. Як гарно описує сама мисткиня, "роки навчання відкрили людині з провінції велетенський ІНШИЙ світ – світ мистецтва, який став для неї нескінченною інспірацією". У презентованих на виставці творах простежується захоплення творчістю кумирів її молодості – львівських митців, серед яких Марія Савка-Качмар, Любомир Медвідь, Ласло Пушкаш, Іван Остафійчук, а також балтійських художників – Біруте Желіте, Маре Вінт, Маре Лейс. Так, художня мова кожного митця формується середовищем, але одні розчиняються в ньому, а інші, маючи особливе світосприйняття та власний стрижень, запозичують із середовища найважливіше, залишаючись при цьому помітно інакшими. Багаторічні дружні й творчі контакти з митцями андеграундного львівського середовища сформували авторку і як особистість, і як художню індивідуальність, допомагали вистояти в часи неприйняття радянською офіційною ідеологією.

Графічні роботи, представлені на виставці "Ретро", це своєрідна художня мова, якою митець розмовляв, обмінювався ідеями й образами з однодумцями в часи ідеологічно-задушливого періоду – з середини 70-их до середини 80-их років. Загалом, окрім двох представлених естампів, праці виконані ручною авторською технікою – туш, перо, склограф, друкарська фарба, прошкрібання. Відсутність в Ужгороді класичної матеріальної бази змушувала авторку експериментувати, винаходити власні технічні прийоми для досягнення необхідної естетики та виразності форми. На ранніх етапах чорно-білі або монохромні композиції ускладнюються окремими кольоровими акцентами; згодом колір, хай і умовний, стане домінуючим. Важливою для авторки є передача в'язкої, ледь уловимої трансцендентної атмосфери тогочасся з її інтенціями тривоги і загальмованості водночас.

Художниця сповідує принцип ірраціональності, свідомо уникає в процесі творення аналізу. За її словами, "митець живиться різними енергіями, підсвідомими потоками, які проходять через нас і на які ми реагуємо". Й ці енергії плавно перетікають до глядача, збуджуючи його уяву та змінюючи погляд на минуле.

Твори в експозиції доступні для перегляду впродовж місяця, – повідомляє Культурно-мистецька фундація "Brovdi Art".

NP 1NP 10NP 2NP 3NP 4NP 5NP 6NP 8NP 9

Текст: Людмила Козловська,

фото: Наталія Павлик

Додаткова інформація