Напередодні у виставковому залі обласного музею народної архітектури та побуту під назвою "Рівнодення" відкрилася виставка творів художників металу. Перша виставка "металістів" в Ужгороді. Перша й відразу розкішна виставка художнього металу. Виставка свіжої та глибокої думки, оригінальних і парадоксальних художніх та технічних рішень. Виставка, що засвідчила зрілість майстрів цього мистецтва і, можливо, період його розквіту в Ужгороді. Виставка, артефакти якої вийшли за межі означень "прикладне", "пластичне", "ковальське", зберігши головне означення "мистецтво", й перейшли у сферу скульптури, у сферу вигадки, гри фантазії та почуттів.
Все зійшлося в доброму місці в хороший час і в гарній компанії. Все – це 16 творів, на диво різноманітних, різнопошукових, різнознайдених. І водночас згармонійованих місцем – рівногармонійним і для робіт, і для відвідувачів: відстані між творами – джентельменські, кожен увиразнюється сусіднім, не пригнічуючи його; відстані між відвідувачами й творами – довільні: можна прогулюватися між роботами, наближатися, віддалятися, оглядати їх із різних сторін. Цьому сприяє й освітлення – рівнорозлите денне з вікон і підсилене електричне з протилежної стіни. А компанія – це ужгородці Олег Путрашек, Сергій Тяско, Ян Потроґош, Анатолій Криванич, Василь Гаврилко, львів'яни Олена Смага та Сашко Буйвідт, франківчани Сергій Полуботько, Мар'ян Комар, Роман Кліщ із Кам'янця-Подільського й Устим Федько з Києва.
Все – це роботи з металу: громіздкі наче залишки рептилій форми, що припасовуються і при бажанні входять одна в одну (У.Федько); металевий ящик, від стінок якого тисячі стрімких нервів-дротів прямують до центра, де майже пульсує підсвічене зсередини металеве серце (О.Смага); металеві зірки реформатських храмів, маленькі на верхівках шпилів, вони тут наближені до глядача й захищені вістрями променів (Я.Потроґош), а поруч свято гри – "День" і "Ніч", механічні та кінетичні, запрошення до гри – крутиш ручкою і все рухається – весело, задиристо, оптимістично (С.Полуботько), а неподалік – "Заручники" – ніжний геометричний кубістичний спрут обійняв білу повітряну кульку і чорна партнерка безмовно зависла над об'єктом, неспроможна зарадити білій (О.Путрашик), ще одна аналогія зі зникаючим і завжди повторюваним світом – дві зсунуті поверхні, "Коловорот", зіткані чи, радше, спресовані з сотень металевих клинів (С.Тяско). А ще "Бінарний код" (М.Комар) та чудесне металеве тіло з заворожуючим отвором (Р.Кліщ) і чудесний діалог двох трикутників "Зріз" (О.Путрашик) і самодостатній, автофункціональний насмішкуватий аппарат під назвою "Дія" (А.Криванич).
Такої виставки ще не було, експозиція миттєво підносить людину на рівень високої гри, викликає творчу нетерплячку – нестримно кортить втрутитись у гру, стати її частиною. І домінуюче відчуття поряд із задоволенням – приємне здивування. Адже з таких різномасшабних, різномовних, різновагових речей вдалося створити експозиційну рівновагу, рівнорозділеність емоцій. Очевидно, це ефект рівнодення. Неврівноважене лише захоплення.
Михайло Сирохман, мистецтвознавець
(фото Закарпатського обласного музею народної архітектури та побуту)
