29 червня 2020 року перестало битися серце щирої, доброзичливої, талановитої - Емми Романівни Левадської. Такою знали її, такою запам’ятають її рідні, друзі, колеги по роботі.
Звістка про її смерть болем відгукнулася у наших серцях. Хочеться про неї згадувати, розповідати. Народилася Емма Романівна 4 жовтня 1937 року на Луганщині у містечку Лозно –Олександрівка, а після закінчення Київського училища прикладного мистецтва, обрала місцем майбутньої роботи – Ужгород. Трудову діяльність розпочала викладачем – методистом в Ужгородській дитячій школі мистецтв.
Викладала рисунок, живопис, композицію, паперову пластику, витинанки, розпис на склі. За цей період Емма Романівна виховала понад 100 учнів – переможців всеукраїнських та міжнародних конкурсів. У її творчому педагогічному арсеналі 5 стипендіатів Міжнародного Благодійного фонду імені Співакова, а 30 учнів продовжили навчання в коледжах, інститутах, академіях України.
У Закарпатському обласному музеї народної архітектури та побуту нею було створено творчо – експериментальну студію, мета якої - вивчення і відтворення традиційних орнаментів з фондових зібрань музею. У 2003 році Емма Романівна створила дитячо – юнацьке об’єднання „Малий Лувер ˮ.
Багато років навчала техніці українських витинанок дітей з обмеженими фізичними можливостями з реабілітаційного центру „Дорога життя ˮ.
Емма Левадська брала активну участь у громадському житті міста, області. Систематично організовувала виставки творів талановитої молоді, була членом Закарпатської організації Національної спілки художників України. Нагороджувалася Почесними грамотами Міністерства культури України, Закарпатської облдержадміністрації, обласної ради.
Емма Романівна користувалася великим авторитетом і повагою працівників культури і мистецтва міста Ужгород, Закарпаття, України.
Ми завжди будемо пам’ятати цю видатну людину, доброта, чесність та порядність якої, залишатиметься зразком для усіх.
Нехай наша рідна Закарпатська земля буде ій легкою, а пам'ять про неї вічною в наших серцях.
