Новини

У п’ятницю, 20 вересня, у залах Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая відкриється виставка «Бункер». Початок о 16:00.

Виставка триватиме до 1 жовтня.

«Об’єктивність сприйняття світу є примарною, оскільки підпорядкована принципам відносності. Мистецтво виконує лише функцію доповненої реальності у якості феномену, що проявляє себе таким чином.

БУНКЕР

Ми розглядаємо «бункер» не як споруду, а як поняття у дослідженні трансформацій уяв та градацій психологізму суб’єктивного сприйняття відносної безпеки. Метамодерн, як характерна ознака сучасного мистецтва, є пропонованою позицією чи майданчиком, з якого ведеться спостереження. Апокаліптичний період – це умови, обставини процесу та часовий контекст комунікацій.

До певного періоду бункер сприймався як дещо архаїчне поняття з минулого фортифікаційно-історичного змісту. Наша уява доповнювала його відчуттям втаємниченого, дещо містифікованого місця, не підвладного зовнішнім впливам інтервенції. Паралельні асоціативні ряди супроводжували кожного з нас із самого дитинства. Як то стіл, накритий ковдрою, перетворювався в дім. Гараж, підвал, горище чи стодола, куток або кімната підлітка, студія звукозапису, кабінет, майстерня, лабораторія… Як природня потреба сепарації та формування особистого простору й основа диференціацій відносин з навколишнім світом.

Апокаліптичні періоди радикально впливають на сформовані уяви, наділяючи їх іншими сенсами. Тимчасовість трансформується у довговічність, хаос втрачає тенденції до саморегулювання, сенси змінюються в калейдоскопічному порядку та абсолюти нівелюються в своїх значеннях. Бункер із захисту стає обтяженням під тиском фобій, дисонансів, інформаційних компресій. Такі періоди характерні виходами за межі критичних станів. Вони трапляються. І хоч не є кінцем світу в тотальному розумінні, але є трагічними та руйнівними по факту. Природні катаклізми, екологічні катастрофи, епідемії, економічні кризи… і, звичайно, війни як вінець демонічної стихії.

На мистецтво в зрізі потрясінь покладають три надії: служіння, терапію та підняття духу. А що відбувається у ньому безпосередньо? Яким чином воно висловлюється, екстраполюючись в контекст? Про що говорить та що бачить, вдивляючись у сутінки втрат та розчарувань? Тут зібрані дещиці імперативів, які ще жевріють за межами пафосу та популізму. Що доброго може сказати художник, долаючи протягом доби стадії від філантропа та пілігрима до мізантропа та ренегата. Хіба що побажати тиші.

Тож приємного вслуховування…»

Тарас Табака, куратор виставки