Новини

У Закарпатському обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая відкрили виставку «Борозни Василя Габорця на літературній і культурно-мистецькій нивах».

Захід відбувся в межах відзначення Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва – свята, що сповна співзвучне з особистістю Василя Габорця, заслуженого працівника культури України, який присвятив усе своє професійне та творче життя розвитку культури та мистецтва рідного краю.

Працював завідувачем відділу культурно-масової роботи, потім – секретарем облпрофради, а відтак – майже 20 років очолював управління культури Закарпатської облдержадміністрації. На кожній свої посаді – уболівав за галузь і її працівників, був причетним до створення низки творчих колективів, культурних інституцій, мистецьких проєктів. Крім того, він є автором численних літературознавчих та культурологічних публікацій, критичних статей, а ще – власних поетичних збірок.

Зустріч зібрала в просторі музею багатьох діячів культури й освіти, митців, літераторів, видавців, із якими в різні роки співпрацював Василь Степанович.

Директор музею Франциск Ерфан подякував усім, хто завітав ушанувати пам’ять видатного краянина та його вагомий внесок у скарбницю культури Закарпаття. Детально представив книжково-документальну виставку її впорядник, завідувач філіалу ЗОХМ ім.Й.Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття», заслужений працівник культури України, письменник Василь Густі.

Привітав присутніх заступник директора департаменту культури Закарпатської ОВА Віктор Кравчук. Він розповів, що напередодні заходу встиг ознайомитися з останнім прижиттєвим виданням творів Василя Габорця «Стежинами отчого краю» і проникся його тонким відчуттям рідної землі, любові до її природи, звичаїв та людей, повагою до культури і її діячів. Тож, поряд із офіційною промовою, зачитав одну з поезій автора. Зазначив, що хоча Василь Степанович прожив довге та наповнене життя, нещодавню звістку про те, що його земний шлях скінчився – культурна спільнота краю сприйняла з великою смутою. Водночас, він продовжує жити у нашій пам’яті та своїй багатогранній творчій спадщині.

Завідувачка експозиційного відділу музею, мистецтвознавиця Олена Приходько зауважила, що книжково-документальну виставку доповнено кількома живописними полотнами з колекції закладу, що символічно. Це – твори корифеїв закарпатської художньої школи Йосипа Бокшая і Адальберта Ерделі, адже саме за керування Василя Габорця управлінням культури облдержадміністрації були започатковані найвищі в краї мистецькі відзнаки, зокрема, Обласна премія ім.Й.Бокшая та А.Ерделі в галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Також у добірці – полотна Андрія Коцки: біля витоків заснування в Ужгороді Меморіального будинку-музею народного художника України Андрія Коцки так само був Василь Габорець. Поділилась Олена Приходько й особистими спогадами, назвавши Василя Степановича ерудованою, інтелігентною і дуже тактовною людиною, яка, серед іншого, щиро підтримувала творчу молодь, зокрема, художників.

Окрасою вечора став виступ соліста Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, народного артиста України Петра Матія, в доробку якого – чимало композицій на вірші Василя Габорця. До слова, спільні пісенні збірники представлені й в експозиції. Відвідувачі ж заходу мали насолоду почути наживо окремі твори в розкішному виконанні співака. Музичний супровід – Наталії Шутко, викладачки Ужгородського музичного фахового коледжу ім.Д.Є.Задора. (Фрагмент виступу можна переглянути в коментарях).

Долучилися з власними споминами про Василя Габорця заступник директора Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури, заслужений працівник культури України Василь Барановський, викладачка Закарпатського інституту післядипломної освіти, кандидат філологічних наук Наталія Ребрик – представниця видавництва «Ґражда», в якому побачили світ 13 книг Василя Габорця, викладачка Академії культури і мистецтв, заслужена працівниця культури України Оксана Шип, яка підготувала виступ студентів за творчістю автора, а також письменниця та педагогиня Олена Пекар.

На завершення вечора пам’яті слово взяла донька Василя Габорця – Марина Немеш. Поділилася: батько всуціль присвятив себе культурі, тож вона та брат зростали в середовищі, насиченому подіями, явищами, постатями культурного світу Закарпаття. З її слів, батько був винятково інтелігентною, толерантною і мудрою людиною, а також – дуже працьовитою. Власній творчості значною мірою присвятив себе вже після виходу на пенсію. Пані Марина розповіла, що протягом трьох місяців батько важко хворів, проте і в цей час не полишав віршування: останню поезію написав за 10 днів до свого відходу.

Не стало Василя Степановича 18 жовтня. За кілька місяців, а саме 20 січня, він міг відзначити 90-ліття…

Оглянути виставку, присвячену видатному закарпатцеві, всіх охочих запрошують упродовж тижня.